Практичний психолог ДНЗ №2 «Вишенька»

Смерека Марія Василівна

Освіта- вища, закінчила Рівненський державний гуманітарний університет у 2016 році. Спеціальнісь: практичний психолог, кваліфікація: спеціаліст. У закладі працює з 2016 року.

Основні завдання психологічної служби закладу

- проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;

- консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;

- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;

- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;

- психологічний супровід обдарованих дітей;

- психологічний супровід новоприбулих дітей;

- визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі.

Що робить дитячий психолог?

Психодіагностика

    Мета психодіагностики - визначити об'єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Ви, мабуть знаєте, що для діагностики дорослих використовують тести. Для дітей теж використовують тести, але особливі – дитячі. Психолог може попросити вашої дитини щось намалювати, пограти з ним в захоплюючу гру – а насправді ж за допомогою цих дій збере необхідні дані. Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик.

Розвиваючі заняття

   За допомогою розвиваючих психологічних ігор психолог допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Найчастіше розвиваючі психологічні заняття проводяться з групою дітей, тому дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, вільно почуватися в колективі.

Корекційно-відновлювальна робота

    За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стресс.

    Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія. Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія. Гра, малюнок, казка - всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках психолога потужним засобом допомоги.

Консультування батьків та сімейне консультування

   У психологів є така аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації навколишнього середовища дитини. Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об'єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

1.Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.

2.Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.

3.Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.

4.Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.

5.Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.

6.Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. 7.Розраховуйте свої сили, можливості і плани.

8.Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому.

9.Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.

10.Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.

11.Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

1.Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.

2.Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.

3.Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.

4.Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.

5.Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.

6.Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Готовність дитини до школи

«Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим усього цього навчитися».

Ні, це не означає, що ви даремно вчили абетку та невтомно рахували яблука. Це означає, що такі навички, як не дивно,– не головне у готовності дитини до школи.

В інтелектуальному плані у дитини мають бути: певний рівень пізнавальних інтересів, готовність до змін, бажання вчитися. Необхідні уміння долати труднощі та доводити розпочату справу до завершення. Важливі для успішного навчання й аналітичні навички: уміння порівнювати, зіставляти, робити висновки та узагальнення.

Першокласник легко вчитиметься, якщо він допитливий, уважний, з цікавістю шукає відповіді на питання, уміє слухати і виконувати не дуже привабливе завдання.

Напрацьовувати усі ці навички слід щодня (ігри, ліплення, читання, спілкування), продовжуючи вдосконалювати їх протягом навчального року.

Вміння спілкуватися з однолітками, а також здатність виконувати роль учня допоможуть швидко адаптуватися у шкільному колективі. Дітям, які не відвідували дитячий садок, можливо, попервах у класі буде дещо складно. Адже у таких малюків уміння спілкуватися у дитячому колективі ще не сформоване. Можуть виникати непорозуміння з однокласниками, з’являтися слізки, відчуття незахищеності. Не панікуйте, а тримайте тісний зв’язок з учителем. Разом з ним ви допоможете своєму першокласнику відчути себе комфортно.

Дитина має бути досить самостійною: вміти одягатися і роздягатися, перевзуватися, зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, уміти користуватися туалетом.

Не зайвим буде перед школою відвідати педіатра. Навіть якщо дитина цілком здорова, ви отримаєте рекомендації щодо профілактики захворювань, загартовування.

Поради батькам: як підготувати дитину до школи.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. Вона включає в себе мотиваційну, розумову, емоційну-вольову, соціальну готовність. 
До вступу у школу у дитини мають бути сформовані знання про навколишнє середовище: 
• знання про себе, про свою родину, про своє місто, вулицю;
• знання про явища природи: пори року, місяці, дні тижня, про явища природи; 
• знання про дорослих людей: за віком, професією, якостями характеру. 
Займаючись з дитиною, враховуйте такі моменти: 
• Плануйте заняття таким чином, щоб дитина досягла успіху. 
• Хваліть дитину за успіхи. 
• Намагайтеся позитивно ставитися до невдач дитини. 
• Будьте терплячі, коли доводиться показувати одне і те саме багато разів. 
• Концентруйте увагу на сильних рисах дитини, а не на її слабкостях. Плануйте подальшу роботу, опираючись на ці сильні риси. 
• Завдання повинні бути достатньо складними, щоб бути цікавими, проте не занадто, щоб не викликати у дитини розгубленості. 
• Будьте постійними у своїх вимогах до дитини. 
• Доручайте відповідати дитині за будь-які види діяльності. 
• Надавайте дитині можливість продемонструвати свої досягнення. 
• Використовуйте всі можливості матеріалу для того, щоб зацікавити дитину, ставлячи проблему, активізуючи самостійне мислення; 
• Організовуйте співробітництво з дитиною, здійснюючи взаємодопомогу та співробітництво; 
• Робіть усе можливе, щоб ваша дитина була щасливою. 
Що можна і чого не можна робити до школи? 
 

Зовсім не слід: 
• Змінювати режим дня дитини: позбавляти денного сну, прогулянок, ігор; 
• Оцінювати все, що робить дитина, так, як оцінюється діяльність учня; 
• Проходити з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру на навчання; 
• Занадто багато і одразу все вимагати;свої вимоги формулюєте доступно та поступово; 
• Драматизувати невдачі дитини; 
• Порівнювати дитину з іншими дітьми; 
• Проявляти негативне ставлення до неправильних дій дитини; 
• Постійно поправляти дитину, часто примушувати переробляти роботу, тому що це призводить до гіршого результату; 
• Вимагати від дитини розумінні всіх ваших почуттів. 
 

Необхідно: 
• Прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте. 
• Навчити її долати труднощі, планувати свої дій, поважати оточуючих; 
• Приділяти належну увагу фізичному розвитку дитини, особливо моторики, використовуючи ліплення; малювання; 
• Подбати про постановку руки при письмі; 
• Заохочувати допитливість дитини, прагнути, щоб вона дізнавалася щось нове для себе; 
• Формувати в дитини вміння ставити запитання, заохочувати її міркування: 
• Намагайтеся, щоб дитина більше часу проводила з дорослими, робила з вами домашню роботу, бачила, як ви спілкуєтеся з людьми.